Попруженко Михайло Георгійович (25.07.1866, м. Одеса – 30.03.1944, м. Софія) – історик, філолог-слов’янознавець, літературознавець, бібліотечний діяч, бібліограф, педагог, доктор Харківського, професор Імператорського Новоросійського та Софійського університетів. Член-кореспондент (1923), академік Болгарської Академії наук (1941).

Походив із високоосвіченої сім’ї зросійщеного священика – протоієрея і богослова, викладача Херсонської духовної семінарії, духовного літератора Г. Попруженка (1818–1889).

Після навчання у гімназії вступив до історико-філологічного факультету Імператорського Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет ім. І. Мечникова), який закінчив 1888 р. із двома золотими медалями і ступенем кандидата. Вчителями і наставниками були відомі професори-слов’янознавці О. Кирпичников, О. Кочубинський, Ф. Успенський. Після закінчення навчання був залишений в університеті для підготовки до професорського звання. Водночас викладав в Одеському комерційному училищі (1888–1891).

З 1891 р., успішно склавши магістерський іспит, читав лекції із слов’янознавства як приват-доцент Новоросійського університету. У 1894 р. захистив магістерську дисертацію за темою «Из истории литературной деятельности в Сербии XV в.: «Книга царств» в собрании рукописей библиотеки Императорского Новороссийского университета», 1899 р., у Харківському університеті, під керівництвом відомого славіста, професора М. Дринова – докторську дисертацію за темою «Синодик царя Бориса».

1908 р. був обраний екстраординарним, а у грудні 1909 р. призначений ординарним професором кафедри слов’янської філології Новоросійського університету. Читав лекції з історії та літератури слов’янських народів, церковнослов’янської мови, вступ до слов’янознавства, проводив практичні заняття зі слов’янської історії і мовознавста. З 1912 р. викладав на Одеських вищих жіночих курсах.

Поліглот, був знавцем староболгарської та інших слов’янських, класичних мов, санскриту, а також литовської і румунської мов, що відкривало вченому широкі можливості до опрацювання першоджерел. М. Попруженко зробив значний внесок у вітчизняну історіографію південних, західних і східних слов’ян, у вивчення південнослов’янської середньовічної літератури та історії південних регіонів України. Наукові розвідки М. Попруженка, зокрема оприлюднення важкодоступних джерел, високо цінували його сучасники, зокрема І. Франко.

У 1889 р. М. Попруженко був обраний членом Одеського товариства історії і старожитностей (з 1909 р. – його секретар), активно друкувався у «Записках» товариства (майже 20 статей та повідомлень); у 1914 р. підготував грунтовний покажчик статей, опублікованих у І–ХХХ томах цього наукового видання. Був також членом Одеського бібліографічного товариства, Історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті, Російського археологічного інституту у Константинополі.

Одночасно із викладацькою діяльністю чверть століття (1896–1919) обіймав посаду завідувача (директора) Одеської міської публічної бібліотеки (нині Одеська національна наукова бібліотека, ОННБ). Цей період був найуспішнішим в діяльності книгозбірні у дореволюційний час (протягом  1897–1910 рр. її відвідали 1 429 609 читачів, яким було видано 2 441 967 книг). Дослідив і описав її історію за 80 років у виданні «Одесская городская публичная библиотека. 1830–1910» (1911). Редактор і видавець друкованого каталогу бібліотеки у п’яти томах (1901–1911). За його директорства було споруджено нову спеціалізовану будівлю бібліотеки на вул. Херсонській (нині Пастера), 13 за проектом міського архітектора Ф. Нестурха (Нештурхи), що стала окрасою Одеси і в якій книгозбірня перебуває з 1907 р. З першого ж року керівництва бібліотекою по 1917 р. М. Попруженко готував її щорічні друковані звіти.

Крім наукової роботи у бібліотеці, М. Попруженко виконував багато адміністративних функцій. Дбав про поповнення штатів книгозбірні високоосвіченими кадрами (зокрема, запросив на роботу О. Тюнєєву), належну організацію фондів, каталогів та ін. Вірогідно, що саме за рекомендацією М. Попруженка, перед проектуванням будівлі бібліотеки, Ф. Нестурх у 1903 р. здійснив поїздку до Європи для ознайомлення з кращим досвідом будівництва книгозбірень. У складний період 1917–1919 рр. постійно тримав на контролі фінансування бібліотеки, поповнення і розміщення фондів, їх охорону від розграбувань і реквізицій, вів листування з цих питань з офіційними особами, що з огляду на перманентну зміну влади в Одесі, вимагало обережності й витримки.

Наприкінці грудня 1919 р. у зв’язку із наступом більшовиків і рішенням евакуювати з міста білогвардійські Збройні сили Півдня Росії, М. Попруженко подав заяву на відпустку, призначивши замість себе помічника бібліотекаря Л. де-Рібаса, очевидно, теж плануючи покинути Одесу.

У січні 1920 р. М.  Попруженко емігрував з родиною до Болгарії, де оселився у Софії. У 1920–1941 рр. – професор історії російської літератури на історико-філологічному факультеті Софійського університету. Цю посаду обійняв за сприяння члена Болгарської АН, колишнього посла Болгарії в Українській державі та УНР, ініціатора і засновника Болгарсько-українського товариства (1920) І. Шишманова. Крім членства у Болгарській АН обирався членом Болгарського археологічного інституту (1928) і Македонського наукового інституту у Празі (1934). Продовжував бібліографічні студії. Серед ґрунтовних видань болгарського періоду авторству М. Попруженка належать праці з кирило-мефодіївської тематики («Библиографски преглед на славянските кирилски източници за живота и дейсноста на Кирила и Методия» (1935), «Кирилометодиевская библиография за 1934–1940 год» (1942, редактор, спільно з академіком С. Романським), інші твори з болгаристики, до яких належать також видання і дослідження джерел з історії богомільства та болгарського відродження.

Загалом у доробку М. Попруженка налічується більш як 310 публікацій, з них приблизно чверть – бібліографічні огляди наукової літератури і відгуки, здебільшого в одеській пресі. Чимало статей у пресі подавав під псевдонімами і криптонімами: Юсъ, М-лъ П-о, М. П-о-о, М. П., Ю-съ, М. По-р-ко, Мхл. Пржнко, В. М., N, М. П-о, М. Рр., М. Ю-съ, М. Р., Старый одессит, Старый студент, Старый профессор, М. Р-со, С. Р. Т., М. Самборский, у Болгарії – Н. Е. Розов, В. И., С. Р. Т.

Наукова спадщина вченого міститься в Науковому архіві Болгарської АН (Ф. 61к., оп. 1 «М. Г. Попруженко»); окремі його рукописи зберігаються в ОННБ.

Каталог книг, принадлежащих Одесскому славянскому благотворительному обществу и хранящихся в Городской публичной библиотеке. – Одесса : Тип. «Одесского вестника», 1890. – 119 с.;

Синодик царя Бориса / Попруженко М. Г. – Одесса : Экономическая типография и литография, 1899. – 333 с.;

Материалы для библиографии по Кирилло-Мефодиевскому вопросу // Журнал Министерства народного просвещения. – 1902 (май). – Т. 341. – С. 87–125;

Абагар. Из истории возрождения болгарского народа. – С.-Петербург : Тип. Акад. наук, 1906. – 32 с.;

Св. Козмы Пресвитера слово на еретики и поучение от божественных книг / Сообщение М. Г. Попруженко. – [Б. м.] : Тип. Н. Н. Скороходова, 1907;

Козма Пресвитер // Известия русского археологического. Института в Константинополе. – София, 1911. – Т. 15. – С. 156–161;

Участие Одессы в возрождении народа болгарского / М. Попруженко // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1911. – Т. 30. – С. 296–413;

Одесская городская публичная библиотека, 1830–1910 г. : (исторический очерк) / М. Г. Попруженко. – Одесса : «Славянская» тип. Е. Хрисогелос, 1911. – 84 с.;

Указатель статей, помещенных в I-XXX томах Записок Императорского Одесского общества истории и древностей / Сост. М. Г. Попруженко. – Одесса: «Славянская» тип. Е. Хрисогелос, 1914. – 63 с.;

Библиографски преглед на славянските кирилски източници за живота и дейсноста на Кирила и Методия. – София, 1935. – 65 с.;

Кирилометодиевска библиография за 1934-1940 год / М. Попруженко, Ст. Романски; Българска академия на наукитъ и изкуствата. – София : Державна печатница, 1942. – XXVIII, 169 с.;

А. А. Ильинский. Опыт систематической Кирилло-Мефодьевской библиoграфии / Българската академия на науките ; ред. М. Г. Попруженко и Ст. Романски. – София, 1934. – . XLIII, 295 с.;

Аксенова Е. П., Горяинов А. Н. Русская научная эмиграция 1920–1930-х годов: к переписке М. Г. Попруженко и А. В. Флоровского / Е. Аксенова, А. Горяинов // Славяноведение. – 1999. – № 4. – С. 3–15;

Арюпина Л. В. Михаил Георгиевич Попруженко : одесский период деятельности / Л. Арюпіна // Българска Бесарабия (страници от историята на българите в Бесарабия и Приазовието). – Болград, 2003. – Вып. 2. – С. 130–133;

Горяинов А. Н. Одесский славист М. Г. Попруженко в Болгарии (1920–1944) / А. Горяинов // Культурное наследие российской эмиграции. 1917–1940. – Кн. 1. – Москва, 1994. – С. 137–143;

Горяинов А. Попруженко Михаил Георгиевич / А. Горяинов // Русское зарубежье. Золотая книга эмиграции. Первая треть ХХ века. – Москва, 1997. – С. 507–509;

Зленко Г. Д. Цена одной жизни / Г. Д. Зленко // Вечерняя Одесса. – 1994. – № 69–70. – 30 апр.;

Зленко Г. Д. Попруженко Михайло Георгійович / Г. Д. Зленко // Бібліографи Одеської державної наукової бібліотеки імені М. Горького: бібліогр. довід. / ОДНБ ім. М. Горького. – Одеса, 2002. – С. 174–176;

Макміллан О. Д. До питання про кількісний вимір праць М. Г. Попруженка (1866–1944) / О. Д. Макміллан // Вісник Одеського національного університету. Сер. : Бібліотекознавство. Бібліографознавство. Книгознавство. – Одеса, 2009. – Т. 14, вип. 19. – С. 161–171;

Макміллан О. Д. Попруженко Михайло Георгійович (1866–1844) / О. Д. Макміллан // Одеські історики: енциклопедичне видання / відп. ред.: В. А. Савченко ; Асоціація європейської культури, ОНУ ім. І. І. Мечникова . – Одеса : Друкарський дім, 2009. – Т. 1 : (початок XIX - середина XX ст.). – 2009. – С. 314–316;

Гоголина Т. А. Служение библиотеке : к 150-летию со дня рождения М. Г. Попруженко / Т. А. Гоголина // Дерибасовская-Ришельевская. – 2016. – № 66. – С. 63–71;

Макміллан О. Повсякденне життя наукової еміграції у Софії у 1920–1940-х рр. : приватне листування як джерело до реконструкції біографії М. Г. Попруженка /О. Макмілан // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – 2016. – Т. 19 (1). – С. 133–141;

Константинова Л. Архивен фонд «М. Г. Попруженко» / Л. Константинова // Известия на държавните архиви. – 1962. – № 6. – С. 288–290.

Дьомін О. Перший український директор Одеської публічної бібліотеки М. Г. Попруженко / О. Дьомін // Інформаційне, інтелектуальне та духовне життя суспільства крізь призму біографічних досліджень діячів бібліотечної, книжкової та видавничої справи : матер. IV Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф.(Ужгород, 15–16 листоп. 2022 р.)/ редкол. : М. М. Медведь, В. В. Воробець, Л. О. Мельник та ін. ; ДВНЗ “Ужгор. нац. ун-т”, Наук. б-ка. – Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші, 2022. – С. 55–57.